В Україні в десятки разів збільшилось виробництво БпЛА.

Але цього недостатньо для перемоги над росіянами у повітрі.
І справа не в кількості дронів.

Збільшення виробництва безпілотників — не єдина задача у боротьбі за небо

   Мабуть, вже кожен українець добре розбирається в типах безпілотних літальних апаратах, або БпЛА. Наприклад, є умовно побутові квадрокоптери. Вони добре підходять для аеророзвідки та, при певній модернізації, для скидування боєприпасів на ворога. Є FPV-моделі: оператор бачить картинку з них в спеціальних окулярах, що змінює можливості управління. Зазвичай дрони-камікадзе, які врізаються та підривають танки, — цього типу. Є й крилаті БпЛА — вони як маленькі літачки, але без пілота. Кляті «Шахеди» відносяться саме до цієї категорії. І зараз українці та росіяни змагаються, хто придбає чи створить крутіші моделі безпілотників і хто зробить більше такої техніки. Не дарма ж цю війну вже назвали війною дронів.

 

   Але проти будь-якої зброї людство придумує протидію. І тут є два варіанти. Перший ми добре бачимо та чуємо: збивати безпілотники автоматом, кулеметом або з ПЗРК. Ідея зрозуміла, але не дуже безпечна. По-перше, мішень має бути близько. Це збільшує ризик пошкоджень від уламків. По-друге, на це треба витрачати патрони чи ракети, яких може бути мало. Тому є цікавіший варіант — РЕР/РЕБ. Ці скорочення утворені від радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби. РЕР шукає сигнал, яким БпЛА обмінюється з пультом управління, та ідентифікує модель. На основі цих даних РЕБ намагається перехопити контроль над дроном або заглушити його навігатор на основі GPS, ГЛОНАСС чи Beidou та збити зі шляху. Це може відбуватися на великих відстанях — просунуті комплекси перехоплюють безпілотники за десятки кілометрів.

 

   Втім, варто визнати: у війні безпілотників та РЕР/РЕБ не буде переможців. Технології не стоять на місці. Якщо хтось придумує новий, надзахищений канал передачі даних для управління дроном, хтось обов’язково спробує зламати його. Якщо йому це вдасться, хтось інший буде думати над іншим варіантом радіозв’язку з БпЛА. А потім ще раз, і ще, і ще. Це, як кажуть програмісти, це не баг, а фіча. Тобто це не недолік систем РЕР та РЕБ, а їх особливість. Ви маєте постійно стежити за сучасними рішеннями та навчатися використовувати їх для перемоги.

 

   І тут переходимо до найбільш важливої частини — де взяти ці комплекси? Варіантів два. Перший очевидний — купляти готові системи. У світі є дійсно круті виробники, як, наприклад, німецька Aaronia AG. У всіх широкий асортимент моделей: від компактних, які поміщаються у валізу, до стаціонарних комплексів для захисту аеропортів чи атомних електростанцій. Деякі з цих систем борються лише з дронами по типу DJI, деякі — «всеїдні». Але всі моделі РЕР/РЕБ об’єднує висока ціна. Флагманські системи коштують мільйони гривень! А для масштабів нашого фронту потрібні десятки таких комплексів… Тож є другий варіант: будувати своє. Але це, напевно, складніший сценарій! Адже розробка коштує вже мільйони доларів. Та й процес значно довший, ніж створення дронів, яке в Україні опанували вже десятки компаній. Згадана Aaronia AG починала далекого 2008 року… Звичайно, у нас є гарні рішення: системи «Буковель» від Proximus і «Нота» від «Трітел». Вони спрямовані проти російських «Орланів» та «Ланцетів», але цього замало. Хлопці на нулі передусім потребують технологій проти маленьких дешевих FPV-дронів, які кожного дня летять просто сотнями.

 

   З огляду на це є третій, найвдаліший варіант — поєднати перші два. Україні, звичайно, треба продовжувати підтримувати й розвивати власних виробників. І не тільки вказаних вище. Ми маємо мислити стратегічно, на роки вперед, аби в перспективі не залежати від когось. Тим більше в багатьох українських розробках використовуються китайські компоненти, що лишає сенсу всю ідею. Та й багато наших технологій ще на стадії прототипів і тестів. Тож головне рішення для тут і зараз — домовлятися з партнерами про масштабні постачання систем РЕР/РЕБ. За різними оцінками, фронт прикрито лише на 20%. Деякі покращення в цьому напрямку є. Наприклад, Німеччина оплатила декілька топових установок Aaronia X9, які наші фахівці допомогли налаштувати на місцях. Є й інші поставки простіших моделей виробників зі США, Великої Британії, навіть Нової Зеландії. Позитивним рішенням було й нещодавнє спрощення закупівлі та постановки на озброєння комплексів РЕР та РЕБ, на якому наполягали в Міноборони. Але все це — лише початок. Тож ми маємо покращувати й пришвидшувати закупівлі. Це дозволить нам спокійніше дивитися у синє небо і не так боятися ворожого дрона. Хоч у рідному місті, хоч в окопі.

Андрій Штепа, співзасновник компанії AirUnit

Оригінал статті опубліковано на "mind.ua"