У російського дрона-камікадзе «Ланцет» ефективність 30% — це багато чи мало? Ніби показник не дуже високий.
Але за оцінками військових, з якими я спілкуюся, українські безпілотники мають... 10%. І не тому, що у нас гірші інженери чи техніка.
В Україні наразі не вистачає головного — системності. Без неї ми не переможемо у битві дронів — а відтак, і у війні загалом.
Та виправити ситуацію можливо.
Ще взимку у Центрі підтримки аеророзвідки підрахували: українські захисники щодня витрачають до 400 БпЛА: від «Мавіків» до баражуючих боєприпасів. З того часу показники тільки зростають. Ці цифри вкрай важко закрити лише народними зборами. Крім того, поставки обладнання дуже скоро можуть бути обмежені. Китай обдумує заборону на експорт товарів подвійного призначення без End-user сертифікатів — документів, де зазначено кінцевого покупця. Тож Україні буде складніше (і дорожче!) отримати бодай якісь дрони та запчастини до них. Порівняйте з цим: засоби російської пропаганди повідомили про збільшення виробництва тих самих «Ланцетів» у 50 разів. Навіть якщо зробити поправку на їх показуху, картина все одно не дуже добра для нас.
Хтось пригадає з новин: в Україні бум виробництва БпЛА! Я не сперечатимусь із цим. Але зануримося в тему. Так, багато компаній розробляють і випускають безпілотники. Проте в більшості це «гаражна» промисловість: хлопці вручну паяють дрони на замовлення військових. Ця робота несе свою користь для фронту. Та давайте чесно: подібне виробництво не є ефективним. Його неможливо масштабувати до рівня, необхідного для перемоги! Навіть якщо 1000 цих компаній зроблять потрібну кількість безпілотників, їх характеристики та якість будуть сильно коливатися. Це саме про ті 10% ефективності. Я знаю про що говорю. Наша компанія пройшла цей етап і зараз вже намагається почати випуск створених нами уніфікованих FPV-дронів, які повинні бути актуальними хоча б рік.
Тож держава має вийти на дійсно системний рівень у виробництві БпЛА. І мова не про розширення держзамовлень — це завузький погляд на проблему. Гроші вирішують багато, але не все. Як на мене, Україні слід зробити щонайменше 5 важливих кроків:
- Зменшити бюрократію. За останні місяці процедуру постановки на озброєння значною мірою спростили, але вона все одно є серйозною та тривалою. Це нормально у мирний час, але зараз час змін. Треба зробити легшими кодифікацію і сертифікацію, аби готові рішення швидше потрапляли на фронт.
- Запустити масове тестування. В Україні є чимало виробників дронів, які дійсно можуть масштабувати свої конвеєри та виводити на ринок якісні БпЛА у великій кількості. Тому нам потрібна розвинена, зрозуміла і прозора система тестів. Це дозволить знаходити круті та унікальні продукти.
- Мислити стратегічно. Жоден бізнес, навіть такий соціально орієнтований, не буде інвестувати у виробництво, якщо не бачить перспектив. Держава має не просто обирати кращих, але й надавати гарантії тривалого співробітництва. Тоді бізнес нарощуватиме випуск і вкладатиметься у розробку покращених моделей.
- Залучати кадри. Дрони бережуть життя наших людей, але железки — ніщо без знову-таки наших людей. У нас дуже багато талановитих, розумних і безмежно мотивованих фахівців! Це й інженери, і розробники софту, і збирачі. Україна повинна навчати та підтримувати таких спеціалістів — на рівні від студентів.
- Не зупинятися. Для будь-якого чиновника спокусливо обрати 1-3 перевірених виробників, які закриють наявні потреби, та заспокоїтися. Але це буде величезною помилкою! Нам треба побудувати стабільну систему, де є здорова конкуренція і постійний пошук підвищення ефективності БпЛА і їх виробництва.
Написати цей текст — в сотні разів легше, ніж реалізувати те, що тут написано. Я це прекрасно розумію. Але нам життєво необхідно робити такі кроки. І розпочинати треба сьогодні. Інакше завтра... ну, ви й самі знаєте.
Оригінал статті опубліковано на "LB.ua"
